Сюжет картини розгортається в миловидному українському районному центрі. Директор місцевого краєзнавчого музею Василь Середюк чекає, коли його дочка Катя повернеться з нареченим Франсуа з Франції. Батько сімейства скрупульозно готується до весілля. Однак він і не підозрює, що вибір дочки припав на етнічного африканця. І коли Василь уперше побачить свого майбутнього зятя, то спробує зробити все, щоб це одруження не відбулося.
Ця стрічка пропонує посміятися над ксенофобією і убогими містечковими смаками українських провінціалів. Адже, сміх – мабуть, краща зброя в боротьбі з подібними вадами.
Через фільм проходить цілий хоровод сільських фріків, які роблять кумедні дурниці буквально з будь-якого приводу. Тут і заздрісний сусід-невдаха, і дивакувата сільська бібліотекарка, під скромною зовнішністю якої криється хижа стриптизерка, і тамада, який намагається виглядати солідно, але що б він ні робив, виходить курйоз. Подібні забавні персонажі зустрічаються в багатьох українських селах.
Проте автори “Скаженого весілля” не ставили собі за мету розписати недоліки нашої провінції. Навпаки, стрічка багато в чому прикрашає реалії українського села. Наприклад, інтер’єрам, у яких живуть екранні провінціали, можуть позаздрити навіть благополучні жителі столиці. Окрім того, фільм відчайдушно намагається реабілітувати імідж нашої країни в очах іноземного глядача. Якщо на початку стрічки наша реальність ілюструється четвертим блоком ЧАЕС, нерозчищеними від снігу вулицями, а також жорстокими давніми ритуалами, то ближче до фіналу іноземець Франсуа визнає: “У них тут так само, як у Франції!”
От тільки сказав він це про наш побут і порядки в господарстві, а не про ставлення українців до чорношкірих. З останнім справи у нас йдуть набагато гірше, ніж у Франції. Згідно з підрахунками Київського міжнародного інституту соціології, рівень ксенофобії в нашому суспільстві в останні роки зростає.
Головний герой фільму усіма силами намагається створити собі імідж справжнього європейця. Однак відповідати західним цінностям на ділі і прийняти в свою сім’ю етнічного африканця виявляється для Василя Середюка набагато важче, ніж бути європейцем на словах. Подібне, на жаль, можна сказати про багатьох наших співвітчизників.
У кульмінаційній сцені головний герой зізнається, що в українців надто загострене бажання показатися перед сусідом в кращому вигляді. За словами Середюка, через цю дурну пристрасть пустити ближньому пил в очі, наші співвітчизники часто навішують на себе абсолютно непотрібні ярлики.
При своїх вельми посередніх художніх якостях “Скажене весілля” має всі шанси стати одним з головних касових хітів українського кіно 2018 року. Однак окупитися в прокаті картині, швидше за все не вдасться. Її бюджет склав 10,8 млн гривень. Щоб повернути цю суму, фільму потрібно зібрати в кінотеатрах не менше 35 млн гривень. Враховуючи потенціал українського ринку, така сума виглядає недосяжно. Найбільш касові вітчизняні комедії (“DZIDZIO Контрабас”, “Слуга народу 2” і “Свінгери”) збирали в прокаті всього 22-24 млн гривень.
Проте “Скажене весілля” поповнить свою касу не тільки за рахунок проданих квитків, але і завдяки прихованій рекламі, якої тут до неподобства багато. У багатьох сценах автори фільму безцеремонно тикають глядачеві в обличчя відомими брендами.
Зазвичай популярність стрічці забезпечують знамениті актори в головних ролях. Але в цій картині їх немає. Тож шум навколо комедії створюють зірки поп-музики. У кількох епізодах тут миготить Олег Винник власною персоною. І так, за ним на екрані женеться натовп шанувальниць. А ще в одній сцені з’являються шахраї-священики у виконанні Монатіка і Потапа. Останній також відповідає за саундтреки до цієї стрічки.
Ця картина дала шанс у повній мірі розкрити комедійний талант актора Назара Задніпровського, який зіграв головного героя. Раніше артист з’являвся на другорядних або епізодичних ролях у “Слузі народу”, “Останньому москалі” та інших телефільмах. У новій картині актор дуже колоритно розписав на екрані образ жлобовитого провінціала, в якому себе впізнає багато хто з сільських жителів.
У порівнянні з іншими українськими комедіями, які наразі йдуть у прокаті, “Скажене весілля” настільки ж смішне, як лихі “Шляхетні волоцюги”, і набагато банальніше, ніж гостросоціальна сатира “Герой мого часу”.
Українське “Скажене весілля” частково копіює сюжет однойменного французького фільму 2014 року. Та стрічка розповідала про чотирьох дочок відданого патріота Франції Клода Вернье, які виходили заміж за араба, єврея, китайця і африканця. Тож нещасливому таткові Клоду доводилося щоразу героїчно стримувати себе і всю свою любов до батьківщини, щоби давати згоду на ці мультикультурні шлюби.
Банальна істина, що про людину треба судити не за кольором шкіри, а за діловими та м оральними якостями, як виявилося, залишається актуальною не тільки серед українських провінціалів, але й серед благородних французьких сімей. І хоч європейське кіно пропонує посміятися над такою ситуацією – це дуже сумно, враховуючи, що на дворі ХХІ століття.