Берегова лінія українського інтернету повниться браконьєрами. Перегляди фільмів, нелегально викладених у всесвітню мережу, часто перевищують кількість квитків, проданих на ці самі стрічки у кінотеатрах. Аналогічна ситуація і з музичними альбомами, серіалами, книжками… І без того не надто позитивний міжнародний імідж нашої країни погіршується через хронічне піратство вітчизняної Інтернет-мережі.

Та якщо зазирнути в українське законодавство, що регулює авторські права, рівень інтернет-піратства в нашій країні має бути настільки ж низьким, як і в розвинутих європейських країнах. Щоб розібратися в причинах та наслідках піратської епідемії, що накрила українську мережу, ми поспілкувалися з адвокатом, кандидатом юридичних наук та викладачем Київського університету права Іваном Ващинцем.

Наскільки добре в Україні розвинуте законодавство щодо інтелектуальної власності?

Вітчизняне законодавство щодо прав інтелектуальної  власності загалом відповідає європейському законодавству та міжнародним стандартам. Інша справа, що у нас відсутній механізм належного захисту цих прав. Наприклад, у 2012 році в Україні не було жодного випадку притягнення осіб до кримінальної відповідальності за порушення авторських прав.

У травні цього року Офіс торговельного представника США у своїй черговій «Спеціальній доповіді 301» щодо проблем у сфері захисту прав інтелектуальної власності в різних країнах світу визнав Україну «пріоритетною зарубіжною країною». Такий статус означає, що в Україні існують найбільші з-поміж інших країн проблеми з захистом прав інтелектуальної власності. За великим рахунком, таке позиціонування України має скоріше політичне, ніж юридичне підґрунтя.

Наприклад, у згаданій «Спеціальній доповіді» ситуації з порушенням інтелектуальних прав у нашій країні відведено дві сторінки, а Китаю – більше шести. Зокрема, збитки, котрі завдають власникам авторських прав українські пірати набагато менші за шкоду від порушників авторських прав у Китаї, Росії, чи, скажімо, Індії.

Чому в Україні настільки сильно розвинулось інтернет-піратство?

На мій погляд, відношення до авторських прав у нас дещо інше, ніж у громадян Центральної та Західної Європи чи Північної Америки. Наш рядовий співвітчизник не сприймає порушення авторських прав, як щось відверто незаконне. Це характерно для посткомуністичних суспільств. Суттєва частина прав на твори, що створювались в СРСР, переходила до держави. Тому в українців сформувалось розуміння авторських прав, як чогось такого, що не має істотної цінності.

Подібні проблеми існують в інших країнах Східної Європи, складною є ситуація з дотриманням прав інтелектуальної власності сьогодні і в комуністичному Китаї.

Як відрізнити піратський інтернет-контент від легального?

Юристи, звичайно, вимагають документального підтвердження належності авторських прав на той чи інший об’єкт. Але в інтернеті це, як ми розуміємо, майже неможливо. У такій ситуації я б радив підходити до цього з позиції здорового глузду. Якщо ви зустрічаєте на якомусь сайті можливість безкоштовно скачати, наприклад, музичний альбом, який тільки нещодавно з’явився у продажу, то, вірогідно, вільний доступ до нього порушує авторські права.

З іншого боку, якщо користувач заплатив за перегляд, прослуховування чи завантаження певного контенту, то він, принаймні, може говорити, що добросовісно вважав свої дії правомірними, оскільки сплатив за використання об’єкта авторського чи суміжних прав.

Коли я, наприклад, купую в магазині книжку, то плачу за її матеріальний бік (паперові сторінки, обкладинка тощо) і за її нематеріальне наповнення (безпосередньо сам твір, відображений на сторінках). Потім я можу її подарувати комусь іншому, при цьому не порушуючи авторських прав ані видавництва, ані автора самого твору. Коли ж я йду в кінотеатр і плачу за квиток, то в такому разі я купую право на те, щоб один раз переглянути фільм. А за яким принципом мають законно розповсюджуватись твори мистецтва в інтернеті: користувач має отримувати право тільки на один перегляд твору, чи й можливість їм розпоряджатися?

У законі про авторське право міститься таке поняття, як вичерпання прав. Зазвичай після першого введення  матеріального носія об’єкта авторського права (книги, ком пакт-диску тощо) в оборот – права на такий носій припиняються. Однак не припиняються авторські права на твір. Адже придбавши одну книгу – ви не отримуєте право на те, щоб надрукувати ще, скажімо тисячу таких самих книг. Це вже питання прав на використання і відтворення.

Коли ж людина викладає книгу в інтернеті – вона, по суті, «друкує її тисячу разів», оскільки надає доступ до неї необмеженій кількості осіб. Щоб завантажити твір мистецтва в мережі Інтернет – треба отримати дозвіл від власника його авторських прав. Боротись треба перш за все з тими, хто незаконно розміщує інформацію в інтернеті без належних на те авторських прав. Саме вони завдають основних збитків.

Наскільки часто в Україні доходять до суду позиви щодо порушення авторських прав на інтернет-контент?

Не думаю, що хтось проводив спеціальні дослідження щодо цього. Серед юристів є таке переконання, що до суду краще не доводити жоден спір, оскільки результат часто досить важко передбачити. Основні причини цього – вибіркове правосуддя та складнощі з виконанням судового рішення, що набрало законної сили. Очевидно, кількість справ з приводу порушення авторських прав є набагато меншою, скажімо, за блок справ з приводу кредитних договорів.

Який штраф може отримати людина за скачування в інтернеті нелегального контенту?

Штраф у нашому законодавстві є мірою відповідальності за кримінальні та адміністративні правопорушення. Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення людину, яка нелегально скачала інформацію з Інтернету, можуть покарати штрафом у розмірі від 170 до 3400 грн. Що стосується кримінальних проваджень за порушення авторських прав, то вони є порівняно нечисленними.

До кримінальної відповідальності людина притягається у разі, якщо вона завдала принаймні значної шкоди власнику авторських прав. У такому випадку збитки правовласника через порушення його авторських прав мають перевищувати 22940 грн. Розмір завданої шкоди, в залежності від якої особа може притягатися до кримінальної відповідальності, залежить від прожиткового мінімуму. Тож щороку він змінюється. В окремих випадках правопорушник навіть може бути засуджений до позбавлення волі. Однак, повторюсь, такі справи досить рідко доводяться до суду.

Нещодавно у новинах повідомлялося про те, що один житель Німеччини сплатив штраф у 800 євро за нелегальне скачування фільму. А, наприклад, одному французу за те, що він часто користувався піратськими сайтами, на певний строк заблокували доступ в Інтернет буквально в усіх його гаджетах, які мають вихід в мережу… А які з європейських інструментів стримування Інтернет-піратства були б ефективними в Україні?

Я притримуюсь тієї точки зору, що існуючих мір відповідальності достатньо. Єдине уточнення – відповідальність за порушення має бути невідворотною. Кримінальним кодексом навіть передбачаються виправні роботи і позбавлення волі на строк від двох до шести років за деякі злочини. Це, як на мене, можливо занадто суворе покарання для даного виду правопорушень.

Як довго триває строк дії авторських прав на літературні та художні твори?

У 1990-х роках більшість розвинутих країн збільшила строк дії авторських прав з 50 до 70 років після смерті автора. У США подібний закон отримав неофіційну назву «Про охорону Міккі Мауса» через те, що під його дію підпадали твори, котрі були створені, починаючи з 20-х років ХХ ст. Саме в ті часи з’явились анімації з Міккі Маусом. По закінченні цього строку твір переходить у суспільне надбання і може використовуватись всіма без виключення. В Україні сімдесятирічний строк дії авторських прав введений до законодавства у 2003 році.

Ці зміни пішли на краще?

Ці та інші законодавчі зміни здійснювалися, зокрема, в рамках адаптації вітчизняного законодавства до законодавства ЄС та сприяли посиленню охорони авторських прав. Разом з тим слід відмітити, що аналогічну тенденцію мають усі законодавчі зміни у сфері авторського права в останні десять-п’ятнадцять років. При цьому на думку багатьох фахівців порушується баланс інтересів суспільства та правовласника, на користь останнього.

інтернет-піратство

Однак авторське право покликане не тільки охороняти права автора, але й сприяти обміну знаннями та доступу до культурного надбання.  Головними лобістами таких поправок до законодавства, зокрема у США, є мультинаціональні компанії, прибутки яких обчислюються мільярдами. У свою чергу автори творів – художники, композитори, письменники – зовсім не часто лобіюють такі закони.

Показовим є нещодавній приклад Росії, де у червні цього року прийнятий закон, що дозволяє обмежувати доступ до сайтів, на яких, на думку власника виключних прав на фільми, міститься інформація, що порушує його права. Поки що це стосується лише фільмів. Та найближчим часом можна очікувати на розширення кола таких об’єктів. Сподіваюся, що українське законодавство з авторських прав та законодавство Європейського Союзу, частиною якого ми намагаємося стати, збереже більш виважений підхід до вказаної проблеми.