На 44-му кінофестивалі «Молодість» показується більше 40 українських фільмів. Факт безпрецедентний. Проте підтекст – штучний. Адже будь-хто сьогодні може зняти на мобільний телефон стрічку і позиціонувати її, як вітчизняне кіно. І якщо патріотичні фібри кількість таких картин – тішить, то творчі – лише засмічує. Адже з усього масиву цих стрічок ледь-ледь вибереш п’ять дійсно вартих уваги.

Акцент на фесті зроблено на роботи, що документують події в Україні останнього року. Одна з таких стрічок – «Обличчя» Нікона Романченко. Картина бореться за нагороди одразу у двох конкурсних програмах фесту.

«Обличчя» відкривають перед глядачем панораму Євромайдану. Якість цієї короткометражки засвідчує вже хоча б той факт, що саме її єдину відібрали до конкурсу «Молодості» з величезного масиву стрічок про революцію гідності, якими повняться інші фестивалі та он-лайн-канали.

Якщо Сергій Лозниця у своєму стриманому шедеврі «Майдан» показав організм натовпу, що якимось малопояснюваним чином самоорганізовується, то Нікон Романченко зосередився на окремих особистостях.

Одразу кілька іменитих вітчизняних фотографів після Євромайдану випустили серії фотографій з портретами його учасників. Ці світлини розійшлися найавторитетнішими музеями світу. Проте всі вони відсуваються на другий план перед вступним двоххвилинним епізодом «Облич», коли на екрані гортаються портрети активістів революції під супровід «Щедрика» Леонтовича.

Сьогодні у багатьох Євромайдан став синонімом великої драми, гірке відлуння якої прочуватиметься ще довго. Та якщо спробувати перенестися у майбутнє, коли на перший план вийде загальноісторичне значення цієї події, то революція гідності буде оцінена, як одна з найсвітліших подій історії. Подій, що подарували людям надію та світлу радість – саме ті відчуття, якими наповнює акапельний «Щедрик».

Лейтмотивом фільму стало виконання гімну України у різній манері, що дуже точно ілюструє поетапну зміну настроїв на Майдані. Карнавальний період революції передається через виконання гімну під Марсельєзу вуличним театром. Шоковий етап, коли вже були перші жертви, позначається скупою гітарною мелодією гімну. І те, що вона не супроводжується співом дуже точно ілюструє оніміння тих днів. Ну, а хор багатолюдного натовпу, що виконує головну пісню народу, немов символізує небачене до сих пір єднання.

На фестивалі показуються також фестивальні хіти «Чорний зошит Майдану» та проект «Вавілон 13». Та якщо перший акцентується на гострих та ефектних епізодах революції, а другий складається переважно з репортажної документації подій, то «Обличчя» подають документальне переосмислення Майдану. Переосмислення, яке, на жаль, зустрінеш лише в одній з більш ніж чотирьох десятків українських стрічок «Молодості».