Игорь Подольчак

Саме питання про десять значущих фільмів для мене дуже умовне. Через тиждень воно, напевно, виглядало би інакше. Мене, як художника і режисера цікавить, перш за все, заглиблення в людське (м’яко кажучи) дивацтво, в глибинну ненормальність і її вираження засобами кінематографа. Я формаліст, і в оцінці фільму я роблю акцент саме на побудові кадру, монтажі, освітленні… Саме на ці якості я орієнтувався, складаючи цей список фільмів.

 

«Торік у Марієнбаді» (1961) Ален Рене

Структура оповіді, кіночасу. Просторові та часові взаємовідносини подій, неоднозначність їх трактувань. Операторська робота.

 

«Синій оксамит» (1986, та всі інші фільми Девіда Лінча)

Чуттєвий досвід контра раціо. Рондо, вуайєризм, як метод оповідання. Кольорове рішення, персонажі.

 

«Відраза» (1965) Роман Поланськи

Людська свідомість та її проекція на візуальний ряд картини.

 

«Диявол» (1972) Анджей Жулавськи

Експресія, істеричність кіномови.

 

«Вампір: Сон Алена Грея» (1932) Карл Теодор Дреєр

Магічна поетичність. Силуети, тіні, світло. Рух камери.

 

«Хрустальов, машину!» (1998) Олексій Герман

Атмосфера, виваженість та барочна насиченість кадру, мізансцени. Звук.

 

«Полуденні тенета» (1943) Майя Дерен

Позачасовість, гіпнотизм, занурення у сон. Фільм-транс.
https://www.youtube.com/watch?v=9f5awnQuRV4

 

«Військовий стан» (1973) Кідзю Йосіда

Рафінованість композиції кадру – ікона операторської роботи.
https://www.youtube.com/watch?v=L4A0rZwpOqc

 

«Цвях у чоботі» (1931) Міхаїл Калатозов

Експресія композиції кадру, живописність роботи зі світлом-тінню.

 

«Андалузький пес» (1929) Луіс Бунюель

Візуальні образи, метод оповідання.